*
"Не радій, Ізраїлю, не веселися так, як інші народи. Тому що ти зрадив свого Бога. Ти, наче повія, полюбляєш подарунки на всіх пшеничних токах." (Осії 9:1)
*
Ви могли б прославляти Ісуса,
Але ти не схотів, не схотіла!..
Під ногами широка дорога,
І, здається, літаєш на крилах.
Дочекався дітей і онуків,
На пізніш відкладавши спасіння.
Не прийнявши від совісті звуків,
Занехаяв Господнє терпіння.
Сам себе потішаючи словом:
Не роблю я насправді щось злого.
Всупереч поступаючи з Богом:
Хто святий без Христа? - Ні одного.
Дім прекрасний, хороша робота.., -
Все, що треба в житті є у тебе.
Але Бога.., не знаєш ти Бога.
Хоч Він й нині ще кличе до Себе.
Так не просто зріктися земного,
Що душі вже давно полюбилось.
Але вибір на користь Святого
Дасть у вічності те, що й не снилось!
Ти багато наслухавсь про Бога.
Ради чого, скажи, Його зрадив?
Нема праведних, і ні одного…
Чом від Божої Церкви відчалив?
Бог повернеться знов по Невісту, -
Чи ти будеш також в її складі?
І для тебе знайдеться там місце,
Якщо Божій покоришся владі.
*
"Бо всі згрішили, і позбавлені Божої слави, але дарма виправдуються Його благодаттю, через відкуплення, що в Ісусі Христі, що Його Бог дав у жертву примирення в крові Його через віру, щоб виявити Свою правду через відпущення давніше вчинених гріхів". (Біблія, Рим.3)
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Вифлеемская звезда - Людмила Солма *) ПРИМЕЧАНИЕ в пояснение:
Не судите строго - этому неприхотливому стихотворению, как Вы видите по дате 06.01.1991г., уже без малого 17-ть лет... но, оно не утратило своей актуальности - в свете общемировых катаклизмов и сумбурности нашей россиийской... все течет переливаясь скорбностью людского долготерпения... и только символ Вифлеемской Звезды - приснопамятной в своей благостной неизменности - из века в век в одно и тоже время... знаменует землянам рождение Христа... единственного и бескорыстного многострадального нашего Мессии - во имя любви и добра...
Давным-давно, а если быть точнее – еще в далекие советские 1971-72гг, мой воспитатель - мой мудрый и добрый, несгибаемо прошедший тяготы невзгод сталинских лагерей, харбинский дедушка - сказал однажды, как мне тогда еще школьнице-комсомолке, показалось совершенно невпопад...
что наступит время, когда на вопрос своих детей – а кто же такой Ленин... родители не смогут дать исчерпывающий ответ... потому, что людская память, истрепав его тогдашнюю значимость, окончательно утратит знание этого имени... но, вот кто такой Христос будут знать и помнить все – от мала и до велика. Как бывают порой прозорливы старые люди...
Иллюстрация взята из Интернета
с поздравительной открытки - по ссылке которой
каждый из Вас может поздравить своих родных и близких
с праздником Рождества Христова:
http://www.invictory.org/ecards/preview.phtml?cat=&id=216
